Заховалось під листочок
Білченя руденьке.
«Я не білка – я грибочок!
Чуєш, моя ненько?»
Посміхнулась мама білка:
«Не пустуй, Пухнатий!
Ну ж давай, стрибай на гілку,
Час додому, спати…»
І сховалася в дуплі –
Бо було вже темно.
А «грибочок» на землі
Залишивсь даремно…
Стало страшно. Білченя –
З гілочки на гілку,
Й відшукало навмання
Свою маму-білку.
Мама каже: «Гриб «лисичка»
Завітав до нас?
Йди додому у травичку.
А нам вже спати час!
Чи не знаєш, що грибочки
В гніздах не живуть?»
Пропищав тоді синочок:
«Білка я… мабуть…
Я боюсь! Там сірий вовчик!
Мамо – я додому!
А про те, що я грибочок,
Не кажи нікому!!»
